Я більше не користуюсь Telegram
Або про руське гýвно, якому немає і не буде віри
Задля цікавості встановив SpyBuster і аплікація нагадала мені, що на моїх девайсах є софт категорії з ризиком відслідковування моєї активності, крадіжки персональних даних чи навіть чину шкоди моїм пристроям.
Це прям як у пісні «вони все знають» із останнього альбому jockii druce.
телеграм ваще нахуй
читає фсб
всі це тоже знають
і нікого не їбе
телеграм ваще зручний
і там дохуя народу
павел дуров кажуть
шо ваще блядь за свободу
Питання яке я маю до себе самого: скільки ще ракет має впасти, шоб я навчися користуватися інформаційними технологіями безпечно? Я ніколи не задумувався, а звідки рашисти мали всі номера телефонів та адреси людей, які потрапили чи мали потрапити під репресії на окупованих територіях. Такі дані є агрегованими з купи різних джерел як наприклад всякі яндекси, альфабанки, мейлру чи якісь витоки даних, що стають публічними, чи якісь сірі додатки з доступом до телефону. Ну і звичайно є велика ймовірність, що одним із таких джерел є Телеграм. Ба більше того, це офіційна позиція української держави, голова ГУР прямо говорить, шо Телеграм є загрозою національній безпеці, бо дані з нього доступні фсб. Єдина користь від нього, цитую, що «завдяки йому можна щось доносити до людей на окупованих територіях». Моя думка, що займатися такою користю мають відповідні служби, коли хочете, то навіть хай це будуть українські ботоферми які задають інформаційний тон на окупованих територіях. Та для себе я зрозумів, шо мені особисто немає чого і кому доносити у Телеграмі, бо користування ним це ризик і я не хочу цей ризик далі мати частиною свого буденного життя. Також, мірою прикро, що весь цей час наша держава продовжує використовувати його, як один із основних каналів комунікації з власними громадянами. Медіа — не виключення. Зрештою будь яка держава це люди і часто поки люди не почнуть чухатися, то наша держава рідко починає першою, такий вже у нас лад.
Ми живемо у епоху, коли головною валютою є увага. Коли ми подивимося у список найдорожчих компаній світу — це компанії які сумлінно працюють над тим, щоб увага людей була як можна довше зосереджено на їхніх продуктах. Чи то смартфони, чи лептопи, чи соціальні мережі чи навіть машини, чи ракети які нас перевезуть на Марс, чи віртуальні світи. Увага — це основа сучасного капіталу. Я можу проводити у Телеграмі купу часу. Та я більше не хочу віддавати свою увагу цьому. Я більш не хочу збагачувати російський програмний продукт. Я не хочу, шоб взагалі будь який російський продукт мав собі хоч малесеньку краплю користі від мене.
Телеграм — це інформаційна небезпека, користуватися ним у інформаційну еру це як не мити руки, коли зʼявилося мило. Це ірраціонально та негігієнічно. Більше того, Телеграм це ж не просто месенджер. Хтось помічав, шо коли ви не платите за преміум підписку то ви не можете обрати, що саме мати на початковому екрані? І якщо ви підписані на багато всього, то досвід від користування «месенджерем» стає бути схожим на той шо у фб чи інсти — ви потрапляєте у вир скролінгу непрочитаних «новин». Що знову звертає нас до тези про російський продукт, який робить гроші на українцях, бо це так, як воно є, це його дизайн. Але те, що робить Телеграм гіршим за такі соціальні мережі як фб чи інст — це відсутність можливості цензури тої купи відвертої дезінформації та простого шуму — головної зброї російської пропаганди.
Телеграм це російська соціальна мережа і робить її російською не тільки те, що її зробили та контролюють росіяни, а й те, що найбільша частка користувачів телеграму це росіяни, після індійців. Ми сміємося з однокласників чи вк і сидимо у тг — інформаційній системі, яка уможливлює, що будь-який проросійський чи ще який там конспірологічний чи просто шумо-сірий канал може накидати будь-яку єресь, а потім ця єресь буде розноситися цією системою каналів. Уявіть зрошувальні канали, що живляться однією річкою. Коли джерело забруднене та не здатне до самоочищення, то і все, що живиться ним теж буде забрудненим. І хочемо ми того чи ні, але саме користування Телеграм робить інформаційний простір росіян до нас ближче і від того чистіше точно ніхто не стає, а от часу та зусиль воно просить, бо інформація яку я побачив чи почув ніколи і нікуди не зникає, вона завжди потребує опрацювання і вона завжди залишається у мене в голові.
Найбільша проблема тут у тому, шо ці канали, точніше цю річку, ніхто і ніколи чистити не буде, бо це: а) нікому з тих у кого є такі можливості не треба; і б) ті у кого є такі можливості по-великому рахунку нікому не підзвітні, бо це тіньові хацкери-продукт-девелопери на чолі з Пашою, який «ваще блядь за свободу». І тепер питання: а чи взагалі таке можна уявити шоб Дуров стояв у суді чи звітував перед Єврокомісією за порушення GDPR чи прав інтелектуальної власності? Смішно, правда? А от Цукерберг попивав водичку у суді. І саме у таких деталях визначається культура. Вона визначається методами та засобами, що формують норми. Коли мова йде про інформаційні системи, то ми починаємо говорити про засоби та методу обміну інформації та її споживання. Очікуваною батьківською нормою і частиною цілісного виховання дитини є бажання обмежити доступ своєї дитини до певних вебсайтів через доступні засоби батьківського контролю. Та як ви обмежите доступ до конкретних каналів чи груп у Телеграмі, котрий має недієві засоби модерації інформації?
Велика перевага західних інформаційних систем це їх порівняльно краща зарегульованість та адаптивність до вимог закону та суспільних норм, що у свою чергу відбувається саме із-за тиску державної бюрократії та вільної ринкової конкуренції. Так, фб, інст, твітер всі вони далекі від ідеалу, але вони безпечніші. Можна довго фонитися на інстаграм, шо він блокує сенситивний контент, але важливе тут те, шо це те з чим можна справитися і добитися від інстаграму зміни політики приверненням до цього уваги та розголосом, бо інститут репутації є частиною західної культури. А от тепер підіть і спробуйте добитися дієвої політики контролю контенту чи фінансової звітності від Телеграм.
Зрештою є речі важливіші та цінніші ніж всраті стікери та анімовані емоджі. Краще пізно ніж ніколи, тому Телеграм для мене все. Пишіть мені у фб, WhatsApp, інст, імейл, чи тут на Substack.
Ну і класика.